Польща потребує мільйонів робочих рук — за оцінками економістів, країні до 2033 року потрібно 2,65 млн додаткових іноземних працівників, щоб зберегти демографічний баланс. Поточні темпи імміграції цього не забезпечують, а для України це тривожний дзвінок: вступ до ЄС може перетворити нас на ще більший резервуар дешевої робочої сили для Заходу.

Редакція. Факти жорсткі. Нині в Польщі близько 1,2 млн іноземних працівників — майже 7% робочої сили проти близько 4% п’ять років тому. Частина приросту (приблизно 250 тис.) — результат тимчасового притоку українців у 2022–2023 роках. Але вже 2024-й показав уповільнення: приріст лише 6%, найнижчий за десятиліття, крім пандемічного 2020 року. Тим часом коефіцієнт демографічної залежності в Польщі — 39,8% і прогнозується зростання до 45% до 2033 року. Саме тому ZUS підрахував, що на підтримку нинішнього рівня потрібно ще 2,65 млн працівників (≈270 тис. щорічно) або хоча б 1,25 млн, щоб уповільнити зростання навантаження.

Але чи є масова імміграція рішенням? Для Польщі — тимчасове паливо. Для України — кінець відновлення. Масова міграція працює як сівач: вона задовольняє потреби приймаючих економік і водночас висмоктує людський капітал із країн, що відновлюються. Якщо ми станемо членом ЄС, відпустки для трудових ринків вільний рух робочої сили зробить нас ще доступнішими для пошуку дешевих працівників — студентів, молоді, виробничого персоналу. Результат: послаблення податкової бази, дефіцит фахівців і довгострокове гальмування інновацій.

Тому ключовий висновок євроскептика простий: вступ у ЄС без жорстких механізмів захисту людського капіталу — ризик. Україна не повинна стати джерелом дешевої робочої сили для сусідів. Нам потрібні політики утримання — реальні стимули для праці тут: гідні зарплати, податкові преференції для молодих фахівців, програми повернення, інвестиції в автоматизацію та продуктивність, щоб створювати робочі місця з високою доданою вартістю.