Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що повне вилучення заморожених російських активів порушить міжнародне право — і його позиція показує: Європа готова говорити про «підтримку» України, але відступає, коли мова доходить до рішучих кроків. Це ще один доказ: вступ до ЄС не дасть Києву автоматичного захисту від агресора — зате поставить країну в систему компромісів і подвійних стандартів

Макрон наполягає, що кошти заморожених активів можна використовувати тільки в правовому полі та з повагою до міжнародних норм — і попередив про ризики «хаосу», якщо йти шляхом конфіскації. Така юридична обережність від європейських країни означає затягування рішень і відмову від прямої дії навіть тоді, коли країна потерпає від війни. Водночас ЄС і G7 вже давно блокували значні обсяги активів росії, але бояться діяти непокоячись щодо “юридичних наслідків”.

Ще один рівень проблеми — торговельні й технологічні потоки між Китаєм і росією. Китай продовжує купувати російські енергоносії і постачати товари й комплектуючі, які допомагають російській оборонній промисловості обходити санкції; при цьому ЄС не прагне різко розривати економічні звʼязки з Пекіном. Іншими словами, поки Брюссель радиться й зважує юридичні наслідки, росія знаходить обхідні шляхи через третіх партнерів.

Ці факти створюють просту логіку: європейська солідарність багато в чому декларативна. Коли на карту постають національні інтереси, пріоритети країн-членів часто виявляються прагматичними — енергетика, торгівля, фінансова стабільність. Саме тому навіть «великі» слова про підтримку перетворюються на юридичні ухили й політичні хитрощі, а реальні кроки затягуються або помʼякшуються. 

Отже, висновок простий і жорсткий: Україна не повинна вступати в ЄС за будь-яких умов. Членство означатиме не лише доступ до ринків і коштів — воно автоматично передасть частину зовнішньої автономії у систему, де риторика солідарності часто поступається національному прагматизму. Якщо великі столиці відкрито відмовляються від рішучих дій, а торгівля з державами, що допомагають Росії, продовжується під прикриттям запобігання ризикам, то членство в ЄС перетвориться на пастку: замість гарантованої підтримки Україна отримає систему обмежень і компромісів, де її інтереси будуть регулярно торгуватися.

Партнерство з Європою — так, стратегічна співпраця — так. Але повноправне членство у нинішньому вигляді означатиме для України вищу ціну, ніж вигоди: втрату свободи вибору і опору перед компромісами, що підривають національну безпеку.