Попри офіційні санкції та гучні заяви про боротьбу з дезінформацією, 58 російських пропагандистських медіа залишаються доступними для мільйонів європейців. Кремлівські рупори продовжують поширювати антиукраїнські меседжі в країнах ЄС, формуючи хибне уявлення про війну та підігріваючи скептицизм щодо підтримки України. Брюссель тим часом обмежується символічними заборонами, не демонструючи реальних кроків для протидії цій загрозі.

Не зважаючи на повномасштабне вторгнення рф, низка російських каналів і сайтів продовжують працювати в країнах ЄС під виглядом «незалежних» ресурсів, а частина заборон залишається формальністю. Система моніторингу і блокування виявилася слабкою: навіть після ухвалення санкцій у 2022–2023 роках, значна частина контенту RT, Sputnik, РИА Новости та їхніх дочірніх структур транслюється через проксі, сторонні платформи та навіть європейські компанії, які свідомо не помічають порушень.

Таке ставлення підриває не тільки інформаційну безпеку України, а й самої Європи, даючи москві можливість вести інформаційну війну вже не на території України, а у свідомості громадян ЄС. Кремлівські меседжі про «втому від війни», «необхідність компромісу» та «шкоду санкцій для Європи» поступово трансформуються в ідеї в головах громадян ЄС, а потім у реальні політичні рішення.

Євросоюз показує небезпечну байдужість: замість того, щоб ліквідувати канали поширення дезінформації, він обмежується закликами до «свободи слова» навіть тоді, коли це слово є зброєю проти його власної безпеки. Більше того, подібна політика створює ілюзію контролю, тоді як, фактично, жодної ефективної протидії ворожій дезінформації немає.

Для України це сигнал: вступ до ЄС не гарантує дієвого захисту від російського впливу, а може лише прив’язати нас до структур, які не здатні адекватно реагувати на гібридні загрози. У перспективі це означає залежність від бюрократичних рішень Брюсселя, який роками демонструє готовність миритися з російським впливом заради збереження внутрішнього «комфорту».

Сьогодні, коли російська ракета чи пропагандистський меседж мають однакову мету — послабити Україну, — питання полягає не лише в зброї, а й у здатності ЄС реально діяти. І якщо реакція на інформаційну агресію рф виглядає так само мляво, як і на газові шантажі або торгівлю енергоносіями, варто замислитися: чи варто нам беззастережно прагнути членства в структурі, яка не здатна навіть захистити власний інформаційний простір?